Проживання дитини з батьками, яких позбавили батьківських прав

Важко уявити, якими мають бути морально неврівноваженими матір або батько, щоб їх позбавили батьківських прав. Проте, на жаль, такі методи покарання зустрічаються досить часто в судовій практиці. Позбавлення батьківських прав – це категоричний засіб впливу на батьків, котрі навмисно піддають небезпеці фізичне та психологічне здоров’я власних дітей. Санкція вводиться судом, коли існують доведені факти неправомірних дій батька/матері стосовно морального, духовного розвитку нащадків.

Крім того, покарання застосовується до осіб, котрі злісно ухиляються від виконання батьківських обов’язків. Це стосується несплати аліментів на утримання дитини, фізичного впливу на неї, відсутність турботи тощо.

Сам факт відібрання у батьків прав, говорить, що подальше проживання дитини з батьками стає неможливим. Така ситуація може нести пряму загрозу здоров’я малолітньої особи, а іноді й життю. Та все ж, іноді подібні випадки трапляються. То чи може дитина мати спільний побут з матір’ю чи батьком, котрих позбавили батьківських прав, поговоримо далі.

Дитина живе в неналежних умовах: як діяти

Здавалося б, що під позбавлення батьківських прав відразу мається на увазі неможливість спільного проживання з такими батьками дітей. Однак інколи логічна ізоляція не відбувається. Що ж робити, коли склалась подібна ситуація. В цьому випадку суд розв’язує проблему подальшого влаштування дитини і знаходить варіанти унеможливити спільне проживання в одному приміщенні таких батьків із дитиною.

Відселення, обмін або поділ житла

Практика адвоката по сімейних справах свідчить, що одним із варіантів розв’язання питання є відселення матері чи батька, котрі усунені від виконання батьківських зобов’язань. Судовий вирок про відселення одного із батьків чи обох (залежно від випадку) призначений захистити права та інтереси дитини. Існує три примусових методи відокремлення неблагонадійних батьків:

• виселення з житлового приміщення;
• поділ будинку чи квартири;
• обмін житла.

Зауважимо, що прийняття рішення щодо виселення неможливе одночасно з відбиранням батьківських прав. Такий порядок пов’язаний із тим, що суд розглядає різну доказову базу по цих двох питаннях.

Виселення батька/матері відбувається згідно з законами, вказаних у Житловому кодексі. Порядок процедури визначається речовим правом, на основі якого житлове приміщення знаходиться у власності особи. Важливо знати, що виселення особи, котра створює умови неприйнятні для проживання спільно із нею інших членів родини з квартири, котра належить до державного чи громадського житлового фонду, відбувається незалежно від того, чи є у неї інше місце для проживання.

Інша справа, коли особа, котру позбавили батьківських прав є власником квартири чи будинку, в якій проживає разом із дитиною. В подібній ситуації суд не має важелів впливу на особу, навіть, якщо вона володіє альтернативним житлом. Право на власність закріплене у Конституції України і не може порушуватись. Відібрання батьківських прав в судовому порядку не тягне за собою позбавлення прав власності.

Якщо особу, котру потрібно ізолювати від дитини, неможливо виселити, суд приймає рішення до примусового обміну займаного житла на інше. Проте, важливий нюанс: процедуру можливо провести лише тоді, коли житлове приміщення перебуває у спільній власності з малолітньою особою, стосовно якої відбулось позбавлення батьківських прав. Коли квартира чи будинок перебуває в одноосібній власності особи, до якої застосовано санкцію, обмін чи поділ неможливий.

Передача дитини іншому з батьків, опікунам, в дитячий будинок тощо

При винесенні рішення про відібрання прав на піклування суд зазначає кому далі буде передана дитина. Якщо той з батьків, котрого не позбавили батьківських прав, заявить про бажання забрати дитину до себе, суд винесе рішення про її передачу.

Якщо обоє батьків не можуть піклуватися про нащадка, спільне проживання дитини з батьками стає неприйнятним. ЇЇ передають на піклування в органи опіки і піклування. Останні можуть передати дитину опікунам або піклувальникам, котрими призначаються найближчі родичі. Якщо таких не виявилось, неповнолітня особа може бути усиновлена, перейти під опіку будинку сімейного типу, поселена в заклади для дітей-сиріт тощо.

Дитина позбавляється батьківської турботи, але не права власності

Наслідками втрати батьківських прав є завершення усіх особистих немайнових відносин між дитиною і батьками. Але це не означає припинення майнових прав дитини, котрі базуються на факті родинних зв’язків з батьками. За дитиною закріплене право власності на житло та інші види майна, навіть коли вона проживає у будинку для сиріт чи у сім’ї громадян.

Відповідальність за збереження майна, в тому числі житлових приміщень, покладено на органи місцевого самоврядування. Після досягнення дитиною повноліття відповідні органи зобов’язані повернути майно дитині, батьків якої позбавили батьківських прав. Відчужувати власність неповнолітніх осіб, позбавлених батьківського піклування, заборонено без погодження з органами опіки і піклування, котрі відстоюють інтереси дитини.

З усього вище сказаного випливає, що проживання дитини з батьками, котрих позбавили батьківських прав неможливе. Для розв’язання проблеми в законодавстві України передбачені різні норми та статті Сімейного кодексу, Житлового кодексу. Державні органи завжди стоять на боці дитини та відстоюють її інтереси.