Хто і за яких умов може управляти майном дитини: роз’яснення юриста

23.04.2024

В Україні особи, котрі не досягли вісімнадцяти років вважаються неповнолітніми. Цей статус впливає на можливість здійснювати різні правочини на власний розсуд. До 14 років діти мають право розпоряджатися коштами виключно щодо дрібних побутових речей. З 14 до 18 років перелік прав дещо розширюється. Тепер дитина може розпоряджатися стипендією, заробленими коштами тощо. Вчиняти вагоміші правочини неповнолітнім особам можна лише за згодою батьків чи піклувальників. Далі розберемося хто може управляти майном дитини, та яким чином це відбувається.

В чому суть управління майном неповнолітньої особи?

Під управлінням майном неповнолітнього мається на увазі, що батьки або особи, що їх замінюють розпоряджаються її власністю або здійснюють інші дії стосовно неї. Це може бути відчуження, догляд, ремонт, зберігання, тощо. Крім батьків займатися такою справою можуть опікуни або органи опіки та піклування.

За законодавством України неповнолітні діти можуть бути власниками нерухомості. Такі дії проводяться шляхом укладання заповіту або договору дарування. При цьому досягнувши 14 років, дитина сама може підписувати угоди про купівлю-продаж нерухомості, земельних ділянок або інвестувати у будівництво.

Щоб управляти майном нащадка, батькам не потрібні спеціальні  повноваження. Таке право надається за законом. Тобто, достатньо бути батьками. Для опікунів ситуація дещо інша. Таким особам можуть знадобитися юридичні послуги сімейного адвоката у Вінниці або іншому місті для розв’язання нагальних питань. Щоб розпоряджатися майном дитини, опікунові потрібно мати підтвердження свого статусу у вигляді документів, що засвідчують відповідний статус.

По суті батьки або опікуни керують власністю дитини на особистий розсуд до досягнення нею  чотирнадцятиріччя. Далі така особа сама вирішує, які дії проводити з своїм майном, проте батьки повинні обов’язково погодитись з цими рішеннями. Для цього дають згоду на правочини у ситуаціях, визначених законом. Також обов’язковим є дозвіл органу опіки та піклування, котрий перевіряє чи буде правочин в інтересах дитини.

Випадками, коли батьки керують власністю неповнолітнього є:

1. Підписання угод, що підлягають нотаріальному посвідченню.
2. Укладання документів, які повинні проходити державну реєстрацію.
3. Видача зобов’язань від імені дитини у письмовій формі.
4. Відмова від прав на майно.

Важливо! Кажучи про управління майном дитини маємо на увазі осіб, молодших чотирнадцяти років. Старші цього віку уже можуть самі визначати власні потреби та інтереси. Тому управління в такій ситуації проводиться з їхнім урахуванням. Батькам та опікунам неповнолітніх осіб категорично заборонено дарувати майно від імені дитини та виступати поручителями від її імені.

На що впливають органи опіки та піклування?

Головна задача даних державних структур — захищати права та інтереси дітей. Саме тому без дозволу цих органів батьки та особи, що виконують їхні функції не мають права розпоряджатися власністю неповнолітнього, давати згоду на здійснення правочинів.

У разі потреби здійснити які-небудь дії, органи опіки та піклування перевіряють чи буде правочин в інтересах чада. Дозвіл на вчинення дій видається лише у випадках, коли гарантується право дитини на житло. Батьки чи опікуни мають отримати дозвіл, коли нерухомість перебуває у повній або частковій власності дитини; коли неповнолітня особа зареєстрована у житлі.

Сімейний кодекс України у частині 5 статті 177 визначає ситуації, коли органи опіки та піклування можуть не дати дозволу на здійснення правочинів з метою захисту майнових прав неповнолітнього громадянина. Заборонити відчуження можуть, якщо:

1. Той з батьків, котрий потребує дозволу позбавлений батьківських прав.
2. Було прийнято рішення відібрати дитину у батька/матері, котрий просить дозволу. Але позбавлення батьківських прав не відбувалось.
3. Той, хто просить дозволу повідомив про себе неправдиві дані, якщо вони відчутно впливають під час прийняття позитивного чи негативного рішення.
4. Матір та батько не дійшли згоди у питанні дій стосовно власності нащадка.
5. Нерухоме майно, щодо якого потрібен дозвіл є об’єктом судового спору між матір’ю і батьком або  між ними і третіми особами.

Беззаперечною причиною для відмови у видачі дозволу є ситуація, коли відчуження власності зменшить існуючі майнові права дитини, що призведе до ослаблення захисту її інтересів та прав на житло.

Усі мають бути за?

Батьків завжди двоє — матір та батько. То виходить, що для управління майном неповнолітнього необхідна згода обох? Сімейний кодекс говорить про те, що коли один із батьків вчиняє правочин стосовно майна дитини, він діє за згодою іншого. Якщо ситуація не відповідає такому судженню, інший із батьків має право податися до суду та затребувати визнати правочин недійсним.

Якщо справа стосується правочину, котрий виходить за рамки незначного побутового рівня, згода має надаватися виключно у письмовій формі. Це стосується відчуження автомобілів, нерухомості, земельних ділянок неповнолітнього. Обов’язковим є нотаріальне посвідчення дозвільного документу. Детальнішу інформацію з цього питання можна отримати на консультації сімейного адвоката у Вінниці або в онлайн форматі.

Згода іншого з батьків не вимагається у ситуаціях, коли:

• мати чи батько помер;
• дані про батька записано зі слів матері або такий запис видалили з актового запису про народження дитини;
• інший з батьків безвісно зниклий;
• батько чи матір проживає окремо від дитини більше, як півроку та не приймає участі у вихованні;
• місцезнаходження іншого з батьків невідоме.

Зауважу, що кожен із перерахованих фактів потребує доказів. Для їх збору та підготовки рекомендую звертатися до адвоката по сімейних справах у Вінниці чи іншому місті. Фахова допомога значно полегшить та пришвидшить отримання необхідного дозволу. Для запису на зустріч скористайтесь контактами, вказаними на головній сторінці сайту.