Якими є підстави для визнання майна при розлученні спільною сумісною власністю або особистою приватною власністю?

Сімейний кодекс визначає: майно, набуте подружжям в період шлюбу, вважається спільною сумісною власності. Така презумпція спільності права власності зафіксована у статті 60 цього кодексу. Разом з тим, винятком є особиста приватна власність, але її розглянемо пізніше. Поки варто розібратися з тим, яким чином відбувається визнання прав на спільну сумісну власність.

Що варто знати про спільну сумісну власність

У статті 63 Сімейного кодексу вказано, що чоловік і дружина мають рівні права в контексті володіння, користування і розпорядження спільним майном. А це значить, що при розірванні шлюбу та поділі майна буде застосовано принцип рівності часток. Таким є загальне правило.

В окремих ситуаціях може мати місце збільшення частки одного з подружжя, якщо він доведе, що другий без поважної причини не працював, не дбав про сім’ю та не сприяв набуттю і примноженню майна, яке підлягає поділу. Однак такі ситуації є нечастими, оскільки найбільш поширеною можна назвати практику саме поділу майна в рівних частинах. До речі, подружжя може здійснити поділ майна навіть без розірвання шлюбу. Така можливість теж закріплена в Сімейному кодексі.

Вище ми розглянули те, як відбувається поділ майна в судовому порядку. Однак це не єдиний сценарій. Також усе може відбуватися за домовленістю – наприклад, на підставі шлюбного договору чи договору про поділ майна. Тоді за кожним з подружжя визнається у випадку розлучення те майно, яке відведене йому за договором.

Як показує практика, договірне регулювання питань, пов’язаних з поділом майна, дає можливість зробити такий процес максимально цивілізованим та прозорим, наскільки це можливо. А ще в цьому випадку процедура відбувається значно швидше.

Що варто знати про особисту приватну власність

Особистою приватною власністю при розлученні визнається те майно, яке:

• було у власності людини ще до шлюбу;
• отримано в дар;
• отримано в спадок;
• приватизовано на підставі законодавства щодо приватизації державного житлового фонду;
• придбано за власні кошти;
• отримано в якості нагороди чи премії за особисті досягнення.

Крім усього перерахованого, сюди також належать речі персонального користування, в тому числі – коштовні.

Разом з тим, можливим є такий варіант визнання прав на майно при розлученні, коли об’єкти особистої приватної власності стають спільними. Це відбувається тоді, коли майно істотно збільшилося за рахунок спільних фінансових чи трудових затрат, або – таких затрат другого з подружжя. Наприклад, один з подружжя отримав в дар чи спадок дачу, а другий, витративши власні заощадження, провів у ній капітальний ремонт. У такому випадку дача може бути визнана об’єктом спільної сумісної власності, попри те, що від початку вона належала одному з подружжя.

Підводячи риску…

Отже, питання щодо визнання прав на майно під час розлучення є доволі складним. Якщо вчасно звернутися до професійного юриста за консультативною підтримкою, юридичним супроводом чи представництвом інтересів у судовій інстанції, це дасть нагоду скласти правильну стратегію дій та слідувати їй, працюючи на бажаний результат. Замовити такі юридичні послуги ви можете, звернувшись на контактами, котрі бачите на сайті.