Яке майно належить до спільної сумісної власності подружжя?

Стаття 60 Сімейного кодексу закріплює презумпцію спільності права подружжя на майно, яке придбане за час шлюбу. Якщо говорити більш простою і зрозумілою термінологією, то слово «презумпція» означає припущення. Тобто – суд під час поділу майна у випадку розлучення спирається на припущення про те, що придбана в шлюбі власність є спільною, якщо хтось із подружжя не доведе зворотне.

Приміром, уявимо житловий будинок, котрий придбано за час шлюбних взаємин. За загальним правилом, він би мав підлягати поділу в рівних частках як спільна сумісна власність. Проте, один з подружжя довів у судовій інстанції те, що саме він придбав будинок за гроші, попередньо зняті з власного депозиту, який у нього був ще до шлюбу. Тож цілком очевидно, що, надавши відповідні докази, особа отримає судове рішення на свою користь – і це буде справедливо.

Яке майно не є спільною сумісною власністю

Аби більш детально розібратися з тим, яке майно належить до категорії спільної сумісної власності, варто також розглянути, що сюди не належить. Отже, передусім це майно, яким кожен з подружжя володів ще до вступу в шлюб. Також це подароване і успадковане майно.

Ще одна категорія об’єктів особистої приватної власності – це майно, придбане за власні кошти одного з подружжя. Вище було згадано приклад про будинок, куплений під час шлюбу за кошти, зняті з депозиту одного з подружжя. Це – саме той випадок.

Окрім перелічених прикладів, також особистою приватною власністю є нерухомість, котра приватизована на підставі норм законодавства про приватизацію державного житлового фонду.

Речі індивідуального користування (в тому числі – коштовності) теж належать не до спільної, а до особистої приватної власності подружжя. Розглянемо це на конкретному прикладі. Приміром, чоловік подарував дружині коштовні сережки. Якщо пара розлучатиметься, сережки так і залишаться особистою приватною власністю дружини. А тепер уявімо ситуацію з іншими коштовностями, які не належать до предметів індивідуального користування. Наприклад, подружжя колекціонерів придбало колекцію вартісних інтер’єрних прикрас. З огляду на те, що це не є речі індивідуального використання, такі прикраси підлягатимуть поділу в рамках шлюборозлучного процесу.

Ну і на завершення, серед об’єктів, які не належить до спільної сумісної власності, можна назвати персональні премії та нагороди кожного з подружжя. Щодо усього іншого майна, то на нього поширюється вже згадувана презумпція спільності, закріплена в статті 60 Сімейного кодексу.

Чи може особиста приватна власність стати спільною сумісною

Попри те, що вище згадувалося про об’єкти особистої власності, у деяких ситуаціях вони можуть бути визначені судом як спільна сумісна власність. Про це можна більш детально почитати у статті 62 Сімейного кодексу. Якщо коротко говорити про її зміст, то йдеться про майно, яке істотно збільшилося у вартості за рахунок спільних трудових чи фінансових затрат, або ж – таких затрат з боку другого з подружжя.

Наприклад, одному з подружжя подарували заміську дачну садибу, а інший власним коштом оплатив її вартісний ремонт. У такому випадку варто зібрати належну доказову базу, яка підтвердить здійснені матеріальні вкладення. Тож є достатньо підстав для того, аби таке майно підлягало поділу.

Згадана правова норма захищає права та законні інтереси тих, хто, будучи в шлюбі, докладає зусиль і вкладає ресурси в примноження майна другого з подружжя.

2 сценарії поділу спільної сумісної власності під час розлучення

Коли йдеться про долю спільної сумісної власності під час шлюборозлучного процесу, тут може бути 2 шляхи:

• поділ за рішенням суду;
• поділ на підставі договору.

Перший сценарій є актуальним у тих випадках, коли подружжю не вдалося досягнути домовленості. Тоді суд розглядає позов стосовно поділу майна.

До речі, клієнти часто запитують у таких справах про те, чи варто розміщувати позовні вимоги про розірвання шлюбу та про поділ майна в один позов. Насправді – не варто, якщо швидкість шлюборозлучного процесу має для вас важливе значення.

Справа в тому, що позови про розірвання шлюбу зазвичай розглядаються доволі швидко. А коли йдеться про кейси, пов’язані з поділом майна, їх розгляд може тривати навіть більше року та передбачати значну кількість судових засідань (наприклад, у випадках, коли є багато об’єктів нерухомості, а поточна ринкова вартість кожного з них визначається шляхом проведення експертизи). Тому ці аспекти потрібно врахувати, попередньо заручившись професійною юридичною підтримкою.

Що стосується договірного шляху поділу спільно нажитого майна, то це може бути 2 варіанти договорів:

• шлюбний договір (можна укладати з моменту подання заяви на реєстрацію шлюбу та під час самого шлюбу);
• договір про поділ майна (може бути укладений під час шлюбу, під час розлучення, або вже після розлучення на етапі вирішення майнових питань).

Також варто знати те, що чинний Сімейний кодекс забезпечує подружжю можливість здійснити поділ спільного майна не лише у зв’язку з розлученням, а й під час шлюбу, навіть якщо наміру розлучатися немає.

Якщо ви потребуєте більш детальної юридичної консультації з цих питань, то можете звернутися за контактами, котрі бачите на сайті. Це дасть вам нагоду замовити юридичні послуги у форматі консультування, юридичного супроводу або представництва інтересів у судовій інстанції.