Яке майно вважається спільно нажитим та як відбувається його поділ під час розлучення?

Для того, аби з’ясувати, яким чином відбувається поділ спільно нажитого майна при розлученні, для початку варто торкнутися питання про те, яке майно має такий статус. Отже, спільно нажитим вважається усе те майно, яке було придбано в шлюбі, окрім винятків, передбачених Сімейним кодексом.

Яке майно є особистим

До щойно згаданих винятків належать:

• ті об’єкти права власності, котрі кожен з подружжя набув до моменту вступу в шлюб;
• майно, набуте на підставі спадкування чи дарування;
• майно, придбане за кошти, які належали одному з подружжя;
• речі персонального користування, в тому числі – й коштовні;
• нагороди і премії кожного з подружжя;
• житло, яке стало приватною власністю одного з подружжя на підставі норм законодавства про приватизацію державного житлового фонду.

Таким чином, законодавство досить ретельно регулює питання щодо того, яке майно вважається особистим, а яке – спільно нажитим. Але і тут теж є деякі винятки. Розглянемо їх детальніше.

Яке особисте майно може бути поділене судом як спільне

Якщо один з подружжя істотно вклався коштами та/чи працею в майно іншого – так, що його кінцева вартість значно зросла, таке майно може бути поділене судом за принципом спільної сумісної власності. Розглянемо це на конкретному прикладі.

Уявімо наступну ситуацію:

Чоловік отримує у спадок дачу за містом. Вона перебуває у занедбаному стані. Дружина віддає власні заощадження для того, аби найняти ремонтну бригаду та привести дачу до ладу. В результаті капітального ремонту об’єкт стає не лише придатним до користування, а й суттєво збільшується його вартість. Через якийсь час подружжя розлучається. На перший погляд, право власності на майно, очевидно, мало б бути за чоловіком, з огляду на те, що дачу отримано в порядку спадкування. З іншого боку, саме завдяки матеріальним вкладенням дружини ринкова ціна дачі істотно зросла. Якщо вона належним чином доведе в суді свої затрати (наприклад, договір підряду з ремонтною бригадою, відповідні квитанції про оплату), це дасть підставу для того, щоб майно було поділене як спільна сумісна власність.

З огляду на те, що було описано вище, варто розуміти: кінцевий результат щодо визначення статусу майна та подальшої можливості його поділу великою мірою залежить від того, як кожна зі сторін обґрунтує свою позицію в судовому процесі. Тож без надійної юридичної підтримки буде дуже складно обійтися.

У деяких ситуаціях особа, яка справді суттєво вклалася в майно другого з подружжя, потребує захисту своїх прав. А бувають обернені ситуації, коли захисту потребує власник майна, якщо другий з подружжя за час шлюбу допоміг з косметичним ремонтом майна, який він намагається видати за капітальний. Тут варто пам’ятати одне важливе слово з правової норми, закріпленої у Сімейному кодексі. Вартість майна повинна збільшитися істотно! Лише в такому випадку можна буде претендувати на свою частку в ньому.

Що говорить Сімейний кодекс про спільно нажите майно

У статті 60 Сімейного кодексу міститься презумпція спільності права власності подружжя на те майно, котре було придбане в часі шлюбу. Однак варто пам’ятати, що презумпція – це припущення, а не аксіома. Тож вона цілком може бути спростована в судовому порядку, якщо сторона процесу наведе належні аргументи з підтверджуючою доказовою базою.

Чоловік та дружина можуть домовитися про поділ майна в натурі. Таке право закріплене у статті 71 Сімейного кодексу. До слова, саме такий спосіб впливу на ситуацію є найкращим, адже він дає можливість усе вирішити за взаємною згодою, не витрачаючи багато часу на тривалий розгляд справи у суді. Якщо ж домовитися не вдалося, то тут будуть актуальними наступні тези щодо поділу майна в судовому порядку:

• суд бере до уваги інтереси обох з подружжя та дітей під час поділу майна;
• також враховуються інші обставини, котрі мають істотне значення;
• неподільні речі (ті, які при поділі втратили б своє ключове призначення) присуджуються одному з подружжя;
• присудження іншому з подружжя грошової компенсації за його частку допускається лише за його згодою;
• якщо йдеться про сценарій розвитку подій саме з грошовою компенсацією, важливо знати, що такий варіант є можливим лише тоді, коли попередньо другий з подружжя вніс на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму для такої компенсації;
• щоб оцінити вартість майна для визначення суми компенсації, суд призначає експертизу (наприклад, якщо йдеться про нерухомість, то це буде оціночно-будівельна експертиза).

Отже, законодавство достатньо ретельно врегульовує питання щодо поділу спільно нажитого майна, у тому числі – неподільних речей.

Як врегулювати поділ спільно нажитого майна на договірній основі

Договірний варіант поділу майна, як вже зазначалося, є найкращим для обох. Він можливий за двома сценаріями. Перший з них – шлюбний договір. Якщо пара заздалегідь подбала про те, аби унормувати свої майнові взаємини в правовому полі, це буде оптимально. В такому випадку залишиться просто реалізувати на практиці положення шлюбного договору про поділ спільно нажитого майна при розлученні. Але такий договір неможливо укласти на етапі розлучення чи, тим більш, після нього. Шлюбний договір може буде укладений лише з моменту подання заяви на реєстрацію шлюбу та під час шлюбу.

Можливо, у когось встигло виникнути питання стосовно того, що робити у випадку, якщо стосунки вже перебувають на етапі розриву, шлюбного договору при цьому немає, однак є принципове бажання врегулювати все саме на договірній основі. У такій ситуації можна укласти договір про поділ майна. Він дасть нагоду врегулювати питання щодо взаємовигідного розподілу майна в рамках шлюборозлучного процесу та тим самим уникнути численних судових засідань і затягування справи.

Яким би не був сценарій поділу вашого спільно нажитого майна під час розлучення, професійна юридична підтримка стане доречною. За нею ви можете звернутися за контактними даними на сайті.