На що орієнтується суд при визначенні місця проживання дитини

Ситуації, коли батьки після розлучення не можуть мирним шляхом вирішити, з ким житиме дитина, непоодинокі. Коли мати і батько не в змозі домовитись, враховуючи, в першу чергу, інтереси неповнолітніх, відповідальне рішення про місце проживання дитини приймає суд. Про можливі сценарії розв’язання проблеми та регулятивні правові норми поговоримо далі у статті.

Батьки, дитина, суд: хто і коли приймає рішення

Батьки мають право вирішувати з ким проживатиме дитина після розлучення, якщо вони змогли досягти згоди у цьому питанні. Таке право матері і батька закріплене у Сімейному кодексі України статтею 160. Про що йдеться:

1. Батьки можуть реалізувати своє право у випадку, коли дитина не досягла десятирічного віку.
2. Сторони обов’язково мають закріпити домовленість, підписавши письмовий договір. Документ необхідно завірити нотаріально.

Якщо на момент розв’язання питання місця проживання дитини, її вік становить від десяти до чотирнадцяти років, процедура дещо змінюється. Тепер дитина може приймати безпосередню участь у визначенні місця свого проживання.

Коли питання стосується підлітка, старшого чотирнадцяти років, він має право самостійно вирішувати, з ким проживати. Тобто, дитина має можливість жити чи з батьком, чи з матір’ю, незважаючи на протести іншої сторони з цього приводу. Визначення місця проживання дитини за участі судових органів влади відбувається, коли дитині ще немає чотирнадцяти років, а батьки не змогли домовитись мирно між собою.

З ким проживатиме дитина визначає суд: як це відбувається

Щоб суд почав розглядати справу щодо проживання дитини з матір’ю чи батьком, необхідно подати до місцевих судових органів позовну заяву. Звернення відбувається за місцем проживання або тимчасового перебування відповідача. До процесу обов’язково залучають органи опіки та піклування за місцем фактичного проживання або адресою реєстрації. Дані державні органи являються третьою стороною та не мають самостійних вимог.

Доказова база у суді

Суд завжди діє виключно в інтересах дитини. Головна мета — найкращі умови для комфортного життя та повноцінного розвитку дитини. Отож, під час розгляду справи, суд звертає прискіпливо увагу на те, як батьки поводять себе стосовно дитини. Доказами відповідального батьківства слугують:

• свідчення сусідів, котрі можуть підтвердити обставини, приведені у позові;
• пояснення з закладу дошкільної освіти або школи, в якому навчається дитина;
• свідчення про те хто з батьків забирає дитину з садочка, відвідує батьківські збори, проявляє цікавість до успіхів, стежить за здоров’ям дитини та проходить медогляди;
• довідки про вчасну сплату аліментів на утримання дитини;
• у разі позбавлення батьківських прав на інших дітей, рішення суду про це.

Всі ці деталі в першу чергу впливають на результат судового засідання.

Інші важливі нюанси для рішення

Що впливає на вибір судді? Базові обставини, які матимуть вплив на життя дитини:

1. Здоров’я обох батьків.
2. Фізичний стан дитини.
3. Умови проживання.
4. Фінансовий стан.
5. Сімейний стан.

Далі про це детальніше.

Вагомим аспектом під час вирішення з ким проживатиме дитина є фізичний стан усіх сторін. Судом вивчаються матеріали щодо здоров’я обох батьків та дитини. Якщо виявиться, що батько чи матір мають захворювання, яким може заразитись дитина, її не залишать жити із ним/нею. Аналогічним буде рішення, коли один із батьків потребує догляду інших осіб.

Якщо розглядається справа, де хворіє дитина, суд визначає місце проживання дитини з тією стороною, котра забезпечить потрібне медичне лікування та належний догляд. Сторони доводять у суді свою позицію за допомогою довідок з лікарень, медичних висновків, результатів аналізів та інших клінічних досліджень.

Для суду важливо, щоб дитина мала комфортні житлові умови. Тому обов’язково вивчаються докази фінансового становища батьків та можливості забезпечення належних житлових умов. У якості доказів суд розглядає:

• довідки про доходи;
• банківські виписки з карткових рахунків;
• акти огляду житлово-побутових умов;
• рекомендації органів опіки і піклування на рахунок того, з ким проживатиме дитина;
• документи на право власності житлом.

Важливими для суду є сімейні стани обох батьків. Потрібно пред’явити свідоцтва про шлюб та народження інших дітей, довідки про опіку над іншими особами, якщо такі є. Також враховуються ряд інших обставин, котрі мають значення. Наприклад, залежність від алкоголю чи наркотиків, ненормований чи нестабільний робочий графік, аморальна поведінка і т.д.

Коли судом враховується особиста думка дитини

Інтереси дитини стоять на першому місці для суду. Вся суть розгляду справи про те, з ким проживатиме дитина — захистити її інтереси та забезпечити належні умови для розвитку. Під час вирішення спору з цього питання беруть до уваги вік та особисту думку дитини.

Потрібно розуміти, що свідчення в суді — надзвичайно стресовий досвід для дитини. На неї тисне загроза зіпсувати стосунки із батьком, котрому відмовили у спільному проживанні. Крім того, незрілою психікою можуть маніпулювати мати і батько. На дитину негативно можуть вплинути ситуації, коли:

• хтось із батьків передає через неї іншому негативні послання;
• один із батьків використовує дитину в якості джерела інформації про життя іншого з батьків, не бажаючи вести пряму розмову з ним про це;
• один із батьків налаштовує дитину проти іншого, підкреслює позитивні сторони спільного проживання із собою і негативні з іншим з батьків;
• один із батьків вимагає від дитини визначитись кого вона любить більше;
• батько або мати змушує дитину почуватися винною або неповноцінною.

З огляду на можливість перерахованих ситуацій і бажання виявити істину, суд проводить розмови із дітьми, котрі не досягли чотирнадцятирічного віку в присутності фахівця з дитячої психології. Свідчення дитина дає без батьків у залі суду. Таким чином знижується рівень страху сказати щось образливе чи неприємне, але об’єктивно важливе для визначення місця проживання дитини.

Після винесення судового рішення, сторони, котрі не згодні з ним, мають право на оскарження. Для цього подається апеляція про оскарження рішення суду l інстанції. Аби захистити свої інтереси в найбільшій мірі радимо звертатися до адвоката по сімейних справах. Професійний юридичний супровід зробить складний процес визначення місця проживання дитини легшим та швидшим.

Як висновок зауважимо, що ухвала місця проживання дитини із одним з батьків не означає, що інша сторона позбувається своїх прав та обов’язків перед дитиною. Стаття 141 Сімейного кодексу України говорить, що батько і матір рівні в правах та обов'язках, незалежно від того з ким проживає дитина.