Оскарження рішення суду про місце проживання дитини: що потрібно знати

Процес розірвання шлюбу — важка подія для всіх його учасників. Якщо подружжя спромоглось зберегти доброзичливі стосунки після припинення шлюбних відносин, розлучення проходить в значно легшій формі. Але такі випадки зустрічаються далеко не завжди. В більшості ситуацій розділ спільного майна та вирішення питання з ким дитина буде жити проходить через суди.

Сімейний кодекс України вказує, що питання з ким проживатиме дитина, залежить від віку. Отже, якщо дитина досягла:

• десяти років — питання розв’язується батьками;
• більше десяти років — батьками за участі дитини;
• більше чотирнадцяти років — нею самостійно.

Такий порядок затверджено у статті 160 СК.

Якщо справа стосується нащадка, котрий вже досяг чотирнадцятирічного віку, і батьки не домовились між собою, проблемою займається орган опіки та піклування. В спірних випадках справу розглядає суд. Зазначимо, що при зверненні до органу опіки і піклування не втрачається можливість паралельно позиватися до суду. Але при позові в суд, орган опіки та піклування перестає займатися розглядом даної заяви.

Дії органу опіки і піклування щодо питання з ким дитина буде жити

Будь-який державний орган при розв’язанні спорів, котрі стосуються місця проживання дитини малолітнього віку, керується виключно її інтересами. Службовці вивчають обставини справи, доказову базу. Увага приділяється:

• ставленню батьків до нащадка та якості виконання своїх обов’язків по відношенню до нього/неї;
• особистому відношенню дитини окремо до матері та батька, ступеню прив’язаності до них;
• фізичний стан та інші фактори, котрі впливають на хід справи.

Батьків чекає аналіз фінансових можливостей, джерел доходу та наявність власного житла. Також досліджуються наявність поганих звичок, таких, як зловживання наркотичними речовинами чи алкоголем. Крім того, вивчається загальний спосіб життя та погляди на виховання.

Ці дії спрямовані на з’ясування кращого варіанта життя для дитини. Адже вкрай важливо, щоб той з батьків, котрий буде обраний для спільного побуту, забезпечив потрібні умови для життя та не нашкодив психіці дитини. При цьому інший з батьків, котрому відмовили у спільному проживанні з нащадком, має право оскаржити рішення суду першої інстанції згідно закону.

Іноді трапляється так, що ніхто із батьків не може на відповідному рівні виховувати дитину. В такому разі орган опіки і піклування передає дитину найближчим родичам, котрі залучені у справі. Це можуть бути дід, баба, тітка і т.д.

Якщо таких родичів не виявлено, або ніхто із них не вимагає передати йому дитину, виноситься законне рішення про відібрання дитини. Далі її передають під опіку в державні органи опіки і піклування.

Дії суду щодо визначення з ким буде жити дитина

Коли розв’язати проблему постійного перебування дитини мирним шляхом не вдалося, потрібно звернутися до суду із відповідною позовною заявою. Для підготовки необхідного пакету документів радимо звернутися до фахівця з сімейних справ. Юрист проконсультує та допоможе в оформленні паперів. Адвокат полегшить процес судової тяганини, адже володіє досвідом подібних справ та необхідними юридичними знаннями.

Позови щодо визначення постійного місця перебування дитини, справи про незгоду з постановою суду розглядаються за місцем проживання або перебування відповідача. Регулює процес розгляду цивільне судочинство.

На судових засіданнях обов’язковим є присутність юридичного представника органів опіки та піклування. Які їхні функції:

1. Фахівець надає суду результати перевірок умов проживання малолітньої особи та сторін, які претендують на спільний побут з нею.
2. Пред’являються заключення психологічного аналізу стану дитини.
3. Органи опіки і піклування подають до суду власні рекомендації де і з ким дитині краще жити.

Суд звертає увагу на надані висновки, проте може не погодитись із ними, якщо вважатиме їх недостатньо обґрунтованими. Також суд має можливість визнати рекомендації органу опіки і піклування такими, що суперечать інтересам малолітньої дитини.

Чи можливо оскаржити рішення суду щодо місця постійного перебування дитини

Розірвання шлюбних відносин — ознака погіршення стосунків між партнерами. Після розлучення відносини, зазвичай, отримують ще більш негативний відтінок. Якщо батько і матір не змогли домовитись, з ким проживатиме спільна дитина, і звернулись по допомогу до суду, це може означати, що батько чи матір висловлюватимуть незгоду із постановою суду в майбутньому.

В даній ситуації той з батьків, якого позбавили можливості жити з дитиною, має можливість оскаржити винесений вирок в апеляційному порядку. Спочатку потрібно скласти апеляційну скаргу. Документ надсилається до суду першої інстанції, тобто, до того, котрий прийняв відповідне рішення. Проте адресатом вказується апеляційний суд, котрий має повноваження розглядати відповідну апеляцію. Строк подання скарги складає десять днів з дати оголошення попереднього рішення.

Зазначимо, що оскаржити рішення суду можуть батьки та інші особи, котрі мають відношення до справи та мають бажання виховувати дитину. Що стосується безпосередньо матері та батька, то кожен із них має рівні права на дитину. Якщо раніше, за свідченнями судової практики, матір мала перевагу у питаннях проживання з дітьми, то тепер така тенденція зникла. Суд в першу чергу розглядає і оцінює умови проживання. Якщо виявиться, що батько може забезпечити краще середовище для проживання та розвитку дитини, суд буде на його боці.

Наполегливо рекомендуємо для захисту власних інтересів звернутися до сімейного адвоката. Спілкування з представниками державних органів, представлення у суді, збір та оформлення документів — копітка справа, котра потребує юридичних знань. Крім того, існує багато «підводних каменів», про які досвідчений фахівець знає і може вміло їх обійти.