Аліменти на утримання батьків: що потрібно знати

В традиційному уявленні кожного українського громадянина закладено, що родинні зв’язки — найважливіша складова нашого життя. Тому у більшості сімей, коли виникає потреба турбуватися про батьків, дорослі діти роблять це без примусу, за власною ініціативою. Тому що діти зобов’язані утримувати батьків. Проте, на жаль, так буває не завжди. Іноді батьки, котрі втратили можливість заробляти гроші на прожиття, не мають підтримки від своїх нащадків.

В такій ситуації на допомогу приходить держава та Закон. В Україні на законодавчому рівні закріплені зобов’язання дітей, котрі досягли повноліття, утримувати матеріально непрацездатних батьків. Про це свідчить стаття 52 головного закону України. Також права матері та батька на опіку нащадків закріплено у Сімейному кодексі нашої держави.

При яких обставинах реалізується права батьків на допомогу від повнолітніх дітей

Згідно першої частини СТ 172 Сімейного кодексу України, діти, котрі досягли повнолітнього віку, повинні турбуватися про своїх батьків, допомагати їм. 202 стаття кодексу вказує, що син або дочка, котрі досягли повнолітнього віку, повинні матеріально забезпечувати батьків, які втратили можливість працювати та не в змозі себе забезпечувати.

Вагомий нюанс полягає в тому, що за законом України обов’язок дітей матеріально забезпечувати батьків не зв’язаний з їх здатністю працювати та фінансовими можливостями. Призначення аліментів на утримання батьків відбувається на основі поєднання наступних факторів:

• дитина має кровне споріднення з матір’ю або батьком або ж присутні інші юридично значущі зв’язки (наприклад, усиновлення);
• батьки втратили працездатність по причині інвалідності або пенсійного віку;
• необхідність батьків в фінансовій підтримці.

Допомога в цьому контексті полягає не лише у виплаті аліментних коштів, але й покриття додаткових витрат.

Під час провадження про призначення аліментів на утримання батьків, судом враховуються усі умови, котрі засвідчують потребу у підтримці матеріального плану. Отримання батьком або матір’ю доходу, сума якого перевищує прожитковий мінімум не означає, що матеріальна допомога їм не потрібна.

Також діти зобов'язані утримувати батьків не тільки виплатою аліментних коштів, але й відшкодуванням додаткових витрат. Останні можуть бути пов'язані з дороговартісним лікуванням важкої хвороби, отриманою інвалідністю, немічним фізичним станом. Про це свідчить СТ 203 Сімейного кодексу.

А що відбувається, коли повнолітня дочка або син не піклуються про непрацездатних батьків і відмовляються матеріально підтримувати? В такому випадку діти можуть бути притягненні до відповідальності шляхом судового стягнення коштів, котрі направляються на оплату потрібного піклування третіми особами.

Випадки, коли діти звільняються від аліментів на утримання батьків

Існують випадки, коли діти мають право не виплачувати кошти своїм батькам. Законом передбачено, що дочка або син, котрі досягли повноліття, не повинні піклуватися про непрацездатних батьків, коли:

• батьки в минулому не виконували по відношенню до дітей батьківських обов’язків;
• мати або батько не сплачували аліментних виплат на дитину, що спричинило накопичення боргу, у розмірі більшому ніж сума відповідних платежів за 3 роки, і не є погашеним на дату призначення аліментів на утримання батьків.

Кожен із пунктів вимагає доказів. Суд вирішує зобов’язати виплачувати аліментів лише після ретельного вивчення матеріалів та всієї доказової бази. Документ, котрий підтверджує заборгованість батька, матері по аліментним виплатам – довідка від органу державної виконавчої служби.

Орган, котрий призначає аліменти — суд

Процедура призначення аліментів на утримання батьків проводиться виключно органами суду. Призначення розміру виплат відбувається з огляду на рівень добробуту та сімейний стан позивача та відповідача. Нарахування виплат нараховується двома способами:

1. У твердій грошовій сумі.
2. Як відсоток від доходу.

Також практикується поєднання обох методів призначення, коли аліменти нараховуються частково обома способами. Суд враховує:

• стабільність заробітку;
• місце проживання;
• отримання частини доходів у натуральній формі і т.д.

Суд розглядає не тільки прибутки дітей, як відповідачів, але й батьків, як позивачів. Отож, розглядаються довідки про пенсійні кошти, державні пільги, субсидії. Також суд враховує володіння рухомим і нерухомим майном, з допомогою якого можна отримувати заробіток. Крім перерахованого, під час прийняття рішення суд зважує можливості турботи про непрацездатних батьків іншими дітьми, до котрих не висунуто позовів.

Яка відповідальність передбачена за невиконання аліментних зобов’язань

До осіб, котрі уникають сплати коштів на забезпечення батьків, Законом України застосовується адміністративна та кримінальна відповідальність. Перший вид відповідальності настає, якщо діти, зобов'язані утримувати батьків не виконували покладені на них обов’язки, в результаті чого накопичився борг. Якщо розмір заборгованості більший за суму відрахувань за півроку, порушник буде покараний примусом до громадських робіт строком від 120 до 240 годин. Виникнення повторного боргу призведе до покарання строком від 240 до 360 годин суспільних робіт.

Злісне уникнення виплати аліментів на утримання батьків загрожує порушникам:

• накладенням штрафу еквівалентного від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів;
• виконанням суспільних робіт строком від 80 до 120 годин;
• виправними роботами на термін до 12 місяців;
• ув’язненням на строк до 2 років.

Крім того, повнолітня дитина, яка уже порушувала виплати фінансової допомоги непрацездатним батькам, втрачає право претендувати на спадщину. Відсторонення від права спадкування відбувається після встановлення факту злісного ухилення від виконання покладених зобов’язань в судовому порядку.